Смілянська газета | Новини та події в м.Сміла

Не думати про смерть змушували себе визволителі Черкас. Це допомагало їм творити на полі бою небувалі чудеса героїзму. Знищити з автомата ворожий взвод, одночасно підбивши 5 танків – це не фантастика й не бойовик, а черкаські реалії 66-річної давнини. Саме стільки часу минуло від дня звільнення нашого обласного центру.

Безжалісне колесо війни прокотилося Черкащиною, залишивши за собою катастрофічні наслідки. Жодну людину не оминула війна. Боронили рідну землю від фашистської нечисті майже 300 тисяч черкащан, понад 13 тисяч – були бійцями партизанських загонів. За 1448 діб Великої Вітчизняної загинуло майже сто сімдесят тисяч наших земляків. На перше січня 2009 року залишилося лише 9111 безпосередніх учасників бойових дій. Серед них і 90-річний житель Черкащини Василь Іванович Москалець, що святкуватиме черговий свій День народження вже 27 грудня.
Василь Іванович юнаком пережив три голодовки (1922-го, 1932-1933 рр., 1947-го року), артилеристом пішки пройшов усю війну. Свою військову службу він розпочав на Дніпрі, на Дніпрі її і закінчив.

Ми вже звикли до народної приказки, що чужі діти нікому не потрібні. Проте, виявляється, у житті все зовсім навпаки. Якщо, народивши дитину, батьки переконані, що вона, окрім них, нікому не потрібна, то саме чужі діти виявляються всім потрібними. Діти-сироти і діти, рішенням суду позбавлені батьківського піклування… Кому вони потрібні? Сьогодні про них турбуються у спецінтернатах, у дитбудинках, у Центрах соціальних служб для молоді та службах у справах дітей. Проте кожен з цих дітей мріє про Батьків. Названі вони чи рідні – головне, щоб любили.